Форуми OEF

Буде трохи нетиповий огляд, бо більша частину тексту про ремонт та модифікацію моделі. Це тому, що паротяг має ряд дефектів електро-механічної частини прямо з коробки. Так, це не якийсь окремий "ушатаний" екземпляр, а загальна проблема 95-х від Liliput, про що немало написано на закордонних форумах. Хочу подякувати німецьким колегам, до речі. Їх інформація спростила пошук ваіантів усунення несправностей. Але почнему з початку. Мова про модель випуску 1982–1989 років, аналогову, ще австрійського виробництва. Так, немолода, але їх багато зустрічається на аукціонах. На відміну від відомої багатьом моделі "Піко" тих часів, Liliput відображає ранні версії 95-го. Починаючи з пруської залізниці, коли він був ще Т20, продовжуючи DRG (є під нумерацію 77 та 95), ну і третя епоха DB. Всі ці моделі трошки відрізняються, наприклад у паротягів DB електричні буферні ліхтарі, у інших - керосинові. Відмінності є у пароповітряних насосах, наявність або відсутність генератора, тощо. Скажу відверто, детально тему не проробляв. Наскільки вдалося зрозуміти, модель досить точно відображає прототип. І німці недарма з ним возились, виправляючи недоліки конструкції ходової. Бо довгий час альтернативи особливо не було, "Фляйшман", "Роко" та "Марклін" з'явились дещо пізніше. Так, "Піко" починаючи з 90-х теж робило ранні версії паротяга, але до їх виконання є питання. Наприклад, зварні, а не клепані баки для води. Такі баки ставили при ремонтах, а "Піко" їх показало на машині у заводскькому білому "фото-фарбуванні". Ще є підозра, що обв'язка котла відповідає нафтовому паротягу 4-ї епохи НДР... але тут простір для досліджень більш уважних колег. Ще одна очевидна відмінність від "Піко" - механіка. Вона на вигляд була значно простіша, у середині двигун Buhler, який обертає одну колісну пару через невеликий редуктор з пари шестерень. Ця колісна пара далі розподіляє зусилля через дишла на інші колеса. Гумових бандажів немає. На перший погляд все зроблено просто та міцно.

Та і в цілому, модель Liliput викликає массу позитивних емоцій, коли береш в руки. Велика кількість металевих деталей, виглядає та відчувається у руці як маленький паротяг, а не іграшка. Отже, десь рік тому придбав у знайомого з рук Br 95. Модель була коробочного зберігання, накладні не встановлені. Все виглядало чудово. Поставили на шматок флексу у якості тесту - модель плавно та безшумно поїхала. Перший час був у захваті від покупки, металевий солідний локомотив, який впевнено катав на макеті. Єдине, помітив - модель трохи гріється, але її рятувало те, що катаю не швидко і недовго. А от на покатушках у Санича паротяг трохи зазнав навантаження і його не пережив: двигун згорів. Ігор ака burbon зробив мені "втик": якщо модель гріється - треба звертати на це увагу, а не вбивати мотор... скоріше за все, потрапило мастило, що спричинило пожежу у колекторі. Це логічне припущення, такі випадки були. Наприклад, перестарався зі змазкою Е42 "Піко", що призвело до горіння одного з моторів. Але... такий самий двигун, взятий з іншого 95-го паротяга, теж намагається себе спалити. Навіть працюючи окремо, дістаний з лока. На невеликій напрузі (скажімо, до середини ручки пульта) все норм, далі - вогняне шоу. Процитую також іноземного власника аналогічної моделі: "Локомотив їхав, але двигун сильно нагрівався. Тому я почистив його. Успіх був незначним, мотор все одно сильно грівся. Вимірювання струму споживання показало 800 мА при напрузі 10 В. Розібрав двигун та поміряв обмотки - 6 Ом.". На жаль, немає інструментів, щоб провести аналогічні вимірювання. А от результати чистки були такі самі, тобто майже ніяких. Ще було непросто розібрати мотор, бо маховик та черв сидять надто міцно. На першому (вщент згорівшому) двигуні ледве їх зняв, погнувши з'йомника. Другий двигун не став розбирати, чекає кваліфікованого огляду нашого колеги для з'ясування причин загоряння. А поки встановив у паротяга мотор з американського тепловозу, який вдало залежався в шухляді. Зробив майже без вандалізму, при необхідності можна легко повернути рідний двигун. Далі було цікавіше. Звернув увагу, що механіка редуктора не працює плавно. Тобто, крутиш пальцем шестерню і відчуваєш - трошки клинить. Воно і не дивно, бо ВСІ колеса з одного боку паровоза вільно обертаються на вісях. Ось вам посилання на відео, шкода що довбограйський "Ютуб" пхає його у Shorts, отже без превью, тицяйте сюди:
https://youtube.com/shorts/u9xcaZqAtYI?feature=share

Якщо хто не в курсі, така вільна поведінка коліс - це смерть паророзподільчого механізму паротяга. Його перекошує, система ловить клин. Зустрічались у мережі фото 95-х з порваними кулісами, про причину я вже здогадуюсь. Розібравши всю ходову до гвинтика, чекало ще одне чудове відкриття: ізоляція колпар виконана фарбою. Тобто, металеве колесо пофарбовано в червоний та надіто на відполіровану вісь, без пластикової втулки. Як воно мало там триматися, не знаю. Вирішив спробувати спеціальний клей від Loctite, 648-й. Чому не суперклей? Бо важливо правильно виставити кути колес, хімія має дати час на підгонку. Не без матюків, але діло було зроблене. Ви подумали, що це все? Не зовсім) Під час обкатки виявив, що 5-та колісна пара перекашується у кривих, призводить до нерівномірного ходу, сходів на стрілках і тому подібних капостей. Причина у конструкції прижимної кришки на дні паротяга. Вона фіксується двома гвинтами, а також по краях має по дві защіпки-фіксатори. І остання колпара утримувалась тільки за рахунок защіпок, бо найближчий гвинт знаходився по центру кришки. Не можу сказати, що саме було причиною - моя необережність, чи ослаблений вже пластик... коротше кажучи, фіксатор з одного боку був вже с тріщиною. Довелося просверлити отвір та додати третій гвинт. Після цього нарешті вдалося нормально покатати 95-й по макету. Поки що результат такий:


На цьому, сподіваюсь, сюрпризи закінчилися. Бо то швидше було написати, чим відремонтувати. Неодноразово хотілося викинути паротяг у вікно. Але взяла мене упертість, і вирішив зробити все, що зможу самотужки.

Дуже бодре що ти зміг зібрати яйки в кулак та зняти з цього покидька родове прокляття. Машина має чудовий вигляд, та впевнену ходу.